ЗНАВЦІ ТВОРУ визначили, що
Герой роману Гуллівер, потрапивши до держави ліліпутів, одразу ж капітулює перед тубільцями: розмовляє покірним тоном, покірно входить в нове помешкання, дозволяє закути себе в ланцюги, плазує перед імператором. Проте будь-яка влада не є справедливою, і ліліпутське правосуддя звинувачує Гуллівєра у зраді, виносячи йому вирок – позбавити зору. Герой тікає, але сам дивується своєму вчинкові.
Письменник зауважує, що людина, яка підкоряється середовищу, перетворюється на духовного ліліпута, навіть і тоді, коли вона талановита. Помандрувавши по всіх усюдах, Гуллівер приходить до висновку, що найвизначніші герої людства – це борці проти тиранії.
«З найбільшим задоволенням зупиняв я свої очі на людях, що нищили тиранів і узурпаторів, і на тих, хто визволяв пригнічені й покривджені народи».
Суворо критикуючи пороки правлячих класів, Свіфт не бачив тієї сили, яка б могла змести насилля й зло, що панували в світі. Але великий письменник бачив зубожіння рідної Ірландії, багатої раніше країни, і вірив в простолюд, його чесність та розум.
Немає коментарів:
Дописати коментар